Значення в інших словниках
-
святовит —
А, ч. У західнослов’янських слов’ян бог війни, сонця, перемоги, що зображається чотирьохголовим. Символи цього бога — ріг, сідло та меч. Дрібнішає в узвишші святовит, усіх дитячих птаство перелітне, і тільки сонця око ненаситне за смертю задивляється в зеніт. (П-2:126).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
Святовит —
світовит, -а, ч. Язичницький бог Сонця у слов'ян, пізніше – бог родючості й війни.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
Святовит —
Чотириликий слов'янський бог Сонця, пізніше бог війни та достатку.
Універсальний словник-енциклопедія