святовит
А, ч. У західнослов’янських слов’ян бог війни, сонця, перемоги, що зображається чотирьохголовим. Символи цього бога — ріг, сідло та меч.
Дрібнішає в узвишші святовит,
усіх дитячих птаство перелітне,
і тільки сонця око ненаситне
за смертю задивляється в зеніт. (П-2:126).
Словник поетичної мови Василя Стуса