1. Словник поетичної мови Василя Стуса

святовит

А, ч. У західнослов’янських слов’ян бог війни, сонця, перемоги, що зображається чотирьохголовим. Символи цього бога — ріг, сідло та меч.

Дрібнішає в узвишші святовит,

усіх дитячих птаство перелітне,

і тільки сонця око ненаситне

за смертю задивляється в зеніт. (П-2:126).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Святовит — світовит, -а, ч. Язичницький бог Сонця у слов'ян, пізніше – бог родючості й війни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. святовит — СВЯТОВИ́Т. Словник української мови у 20 томах
  3. Святовит — Чотириликий слов'янський бог Сонця, пізніше бог війни та достатку. Універсальний словник-енциклопедія