свидина
свидина́
Ини, ж., бот. Посухостійка рослина родини кизилових; кущ або деревце з синьо-чорними плодами.
Лиш теплий, як зерно ячменю в тісті
ледь-ледь відчутний у дівочім тілі
солодкий хміль ярилового меду
і терпкий дух нічної свидини. (ЗД:71);
свидина вже бралась жаром,
грушанка прогортає сніг,
земля парує понад яром,
відчувши заплід, наче гріх. (П-1:83).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свидина — свиди́на́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- свидина — -и, ж. 1》 бот. Рід рослин родини кизилових – кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди – на виготовлення технічної олії. 2》 збірн. Плоди цих рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свидина — СВИДИ́НА́, и́ни́, ж. 1. бот. Рід рослин родини кизилових – кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди – на виготовлення технічної олії. Словник української мови у 20 томах
- свидина — СВИДИ́НА́, и́ни́, ж. 1. бот. (Thelycrania). Рід рослин родини кизилових — кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди — на виготовлення технічної олії. Словник української мови в 11 томах
- свидина — Свидина, -ни ж. раст. Cornus sanguinea L. ЗЮЗО. I. 119. Словник української мови Грінченка