свидина
СВИДИ́НА́, и́ни́, ж.
1. бот. (Thelycrania). Рід рослин родини кизилових — кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди — на виготовлення технічної олії.
Дуби аж небо підпирають, липи порозростались, кленина, чорноклен, берест, грабина, низом ліщина, свидина, гордовина і всяке дрібне дерево (Свидн., Люборацькі, 1955, 208);
В підліску переважають кущі терну, глоду, жовтої акації, бруслини, свидини (По заповідних місцях.., 1960, 184).
2. збірн. Плоди цих рослин.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свидина — свиди́на́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- свидина — -и, ж. 1》 бот. Рід рослин родини кизилових – кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди – на виготовлення технічної олії. 2》 збірн. Плоди цих рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свидина — Ини, ж., бот. Посухостійка рослина родини кизилових; кущ або деревце з синьо-чорними плодами. Лиш теплий, як зерно ячменю в тісті ледь-ледь відчутний у дівочім тілі солодкий хміль ярилового меду і терпкий дух нічної свидини. Словник поетичної мови Василя Стуса
- свидина — СВИДИ́НА́, и́ни́, ж. 1. бот. Рід рослин родини кизилових – кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого йде на токарні та столярні вироби, а плоди – на виготовлення технічної олії. Словник української мови у 20 томах
- свидина — Свидина, -ни ж. раст. Cornus sanguinea L. ЗЮЗО. I. 119. Словник української мови Грінченка