Святовит
Чотириликий слов'янський бог Сонця, пізніше бог війни та достатку.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- святовит — А, ч. У західнослов’янських слов’ян бог війни, сонця, перемоги, що зображається чотирьохголовим. Символи цього бога — ріг, сідло та меч. Дрібнішає в узвишші святовит, усіх дитячих птаство перелітне, і тільки сонця око ненаситне за смертю задивляється в зеніт. (П-2:126). Словник поетичної мови Василя Стуса
- Святовит — світовит, -а, ч. Язичницький бог Сонця у слов'ян, пізніше – бог родючості й війни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- святовит — СВЯТОВИ́Т. Словник української мови у 20 томах