світлочолий
СВІТЛОЧО́ЛИЙ, а, е, поет. Який має світле, ясне чоло.
Вони [молодогвардійці] були всі світлочолі, і мова їх була дзвінка, бо їх вели знамена волі і рідна партії рука (Сос., II, 1958, 487);
*Образно. Я кохаю Вкраїну, омиту прозорим дощем,.. І тополі у полі На широкім роздоллі, Що шумлять під вітрами стрункі, світлочолі (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 3).
Словник української мови (СУМ-11)