секвестр
СЕКВЕ́СТР, у, ч.
1. юр. Заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном.
— Отож повинен сповістити вас, що ім’ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 424).
2. мед. Ділянка омертвілої тканини, що відділилася від здорової.
Словник української мови (СУМ-11)