сепарація

СЕПАРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. техн. Відокремлення однієї речовини від іншої, виділення однієї речовини із складу іншої.

В процесі обпалювання і магнітної сепарації [руди] вилучається щонайменше 50 — 60 процентів миш’яку, який є шкідливою домішкою в руді (Рад. Укр., 11.IV 1961, 3);

— Хочемо механізувати переробку й подачу кормів, електрифікувати сепарацію, організувати електродоїння (Добр., Тече ріка.., 1961, 235).

2. політ. Відособлення, відокремлення від певної держави частини території, заселеної національною меншістю.

Політична сепарація.

Значення в інших словниках

1. сепарація — сепара́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сепарація — -ї, ж. 1》 Відокремлення, поділ на складові частини. 2》 тех. Відокремлення однієї речовини від іншої, виділення однієї речовини зі складу іншої. 3》 політ. Відособлення, відокремлення від певної держави частини території, заселеної національною меншістю. Політична сепарація.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сепарація — Відокрема  Словник чужослів Павло Штепа
4. сепарація — СЕПАРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. техн. Відокремлення однієї речовини від іншої, виділення однієї речовини із складу іншої. В процесі обпалювання і магнітної сепарації [руди] вилучається щонайменше 50–60 процентів арсену, який є шкідливою домішкою в руді (з газ.  Словник української мови у 20 томах
5. сепарація — сепара́ція проживання окремо (про подружжя); розлучення (ст): Після повернення тато з мамою так і жили в сепарації (Авторка); А крім того, про яке розлучення може бути мова, коли ви обоє католики? Сепарація хіба... (Вільде)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. сепарація — сепара́ція (лат. separatio, від separo – відокремлюю) 1. Відокремлення, поділ на складові частини. 2. Відокремлення рідких або твердих частинок від газу, твердих – від рідини; розділення на складові частини твердих або рідких сумішей.  Словник іншомовних слів Мельничука