сераль
СЕРА́ЛЬ, ю, ч. У країнах Сходу — палац і його внутрішні покої.
Султанський сераль;
// Жіноча половина у палаці, будинку; гарем;
// у знач. збірн. Жінки багатого мусульманина.
Шукала [Кайтмаза] очима Гасана, царгородського євнуха, який щоосені приїздив до Каффи поповнювати падишахів сераль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 218).
Словник української мови (СУМ-11)