сердешненький
СЕРДЕ́ШНЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до серде́шний.
[Настуся:] Сердешненький! Книжечки складає У торбину і бриль бере (Шевч., II, 1953, 172);
Вові стало навіть шкода дівчини: «Сердешненька», — думалось йому (Вас., І, 1959, 88).
Словник української мови (СУМ-11)