сердитенько
СЕРДИ́ТЕНЬКО. Присл. до серди́тенький.
Вона й не лаятиметься і ні слова й не скаже, а тільки подивиться.. буцім і жалібно, і сердитенько (Кв.-Осн., II, 1956, 26);
Мовила [Марина] сердитенько: — Сказала — не хочу [танцювати], все! (Головко, І, 1957, 464).
Словник української мови (СУМ-11)