серебро
СЕРЕБРО́, а́, с., заст. Срібло.
За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Шевч., І, 1963, 244);
Тут [на базарі] багато чудових речей, кованого серебра, шовків (Коцюб., III, 1956, 348);
Їдять вони [пани] з серебра, п’ють з хрусталю, а частують з золота (Вовчок, І, 1955, 380).
Словник української мови (СУМ-11)