середньовічний

СЕРЕДНЬОВІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до середньові́ччя.

Основа сеї поеми [«Ізольда Білорука»] взята з середньовічного роману «Трістан та Ізольда» (Л. Укр., І, 1951, 409);

Історія Херсонеса охоплює дві історичні епохи — античну і середньовічну (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 297);

Працівники музею в Кам’янці-Подільському приймають у своєму унікальному середньовічному місті десятки тисяч радянських та іноземних туристів (Літ. Укр., 11.IV 1969, 4);

Середньовічний рицар;

// Власт. середньовіччю, як у часи середньовіччя.

Середньовічною в Росії є не тільки поміщицька, але й селянська надільна власність.. (Ленін, 17, 1971, 149);

// перен. Який не відповідає нормам сучасної цивілізації; варварський.

Середньовічна мораль.

Значення в інших словниках

1. середньовічний — середньові́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. середньовічний — [сеиред(')н'ов’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. середньовічний — -а, -е. Прикм. до середньовіччя. Середньовічний лицар. || Власт. середньовіччю, як у часи середньовіччя. || перен. Який не відповідає нормам сучасної цивілізації; варварський. Середньовічна мораль. Середньовічні лади муз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. середньовічний — СЕРЕДНЬОВІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до середньові́ччя. Основа сеї поеми [“Ізольда Білорука”] взята з середньовічного роману “Трістан та Ізольда” (Леся Українка); Історія Херсонеса охоплює дві історичні епохи – античну і середньовічну (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. середньовічний — Середньові́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)