сидір
СИ́ДІР, дора, ч., розм., жарт. Торбина з харчами; їстівні припаси.
— Розшукаєте в земельному відділі мого дружка Ярему Гуркала, передасте од мене привіт і сидора (Стельмах, II, 1962, 184);
— О-о, паничику! То в твоєму сидорі всякого добра повно! Се славно… (Кол., Терен.., 1959, 54).
Словник української мови (СУМ-11)