Словник української мови в 11 томах

силани

СИЛА́НИ, ів, мн. (одн. сила́н, у, ч.). Дуже отруйні сполуки кремнію з воднем, що на повітрі самозаймаються або вибухають.

Силани аналогічні вуглеводням, але відрізняються від них нестійкістю (Заг. хімія, 1955, 444).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. силани — -ів, мн. (одн. силан, -у, ч.). Дуже отруйні сполуки силіцію з гідроґеном, що на повітрі самозаймаються або вибухають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. силани — СИЛА́НИ, ів, мн. (одн. сила́н, у, ч.). Дуже отруйні сполуки кремнію з воднем, що на повітрі самозаймаються або вибухають. Силани аналогічні вуглеводням, але відрізняються від них нестійкістю (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах