сильно
СИ́ЛЬНО, присл.
1. Присл. до си́льний 1, 4, 6, 7.
Пастух високий, але сильно збудований чоловік, у чорній вивареній у маслі сорочці (Хотк., Довбуш, 1965, 75);
Почала тоді дівчина знов сильно й гірко плакати (Вовчок, І, 1955, 350);
Як сильно, як гаряче любила вона в тій хвилі Максима! (Фр., VI, 1951, 30);
Тільки в аулі Рахім відчув, як сильно вдарився він боком і як болить у нього нога (Тулуб, В степу.., 1964, 356);
Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Досв., Вибр., 1959, 183).
2. розм. У великій мірі, надто, надзвичайно.
Ентелл там сильно храбровався [храбрувався], Аж до сорочки ввесь роздягся (Котл., І, 1952, 96);
Сп’янівши сильно, він ставав понурий (Л. Укр., III, 1952, 668);
Його вважали сильно там розумним (Рильський, III, 1961, 163);
І цей його спокій, і те, що Філіпчук втратив самовладання.., — сильно вплинуло на робітників (Вільде, Сестри.., 1958, 489).
Словник української мови (СУМ-11)