сильно
СИ́ЛЬНО, присл.
1. Присл. до си́льний 1, 4, 6, 7.
Пастух високий, але сильно збудований чоловік, у чорній вивареній у маслі сорочці (Г. Хоткевич);
Почала тоді дівчина знов сильно й гірко плакати (Марко Вовчок);
Як сильно, як гаряче любила вона в тій хвилі Максима! (І. Франко);
Тільки в аулі Рахім відчув, як сильно вдарився він боком і як болить у нього нога (З. Тулуб);
Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Олесь Досвітній).
2. розм. У великій мірі, надто, надзвичайно.
Ентелл там сильно храбровався [храбрувався], Аж до сорочки ввесь роздягся (І. Котляревський);
Сп'янівши сильно, він ставав понурий (Леся Українка);
Його вважали сильно там розумним (М. Рильський);
І цей його спокій, і те, що Філіпчук втратив самовладання.., – сильно вплинуло на робітників (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)