синявий
СИ́НЯ́ВИЙ, рідко СИ́НА́ВИЙ, а, е. Те саме, що синюва́тий.
На .. горах мліють смерекові ліси, повиті прозорою синявою млою (Фр., І, 1955, 364);
Блакитні вогні все розростались і цвіли на вершечках червоним, як хмари при сході сонця. По обличчях [юрми] розлились мертві синаві тони (Коцюб., II, 1955, 93);
Їй на виску, як налита, сіпалась синява жилочка… (Тич., І, 1957, 258);
Цигарка та, скурена до нікуди, шкварчить біля його синявих губ (Вишня, І, 1956, 184).
Словник української мови (СУМ-11)