сирин

СИ́РИН, а, ч.

1. У давньоруській літературі й народних легендах — фантастичний птах із жіночим обличчям і жіночими грудьми.

2. Невеликий птах родини сов’ячих.

Значення в інших словниках

1. сирин — си́рин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сирин — -а, ч. 1》 У давньоруській літературі й народних легендах – фантастичний птах із жіночим обличчям і жіночими грудьми. 2》 Невеликий птах родини сов'ячих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сирин — СИ́РИН, а, ч. 1. У давньоруській літературі й народних легендах – фантастичний птах із жіночим обличчям і жіночими грудьми. 2. Невеликий птах родини совиних.  Словник української мови у 20 томах