систематик
СИСТЕМА́ТИК, а, ч.
1. Те саме, що систематиза́тор;
// рідко. Людина, схильна до бездоганного порядку в усьому.
— Я систематик.. Я роблю своє діло помалу, спокійно, холодно (Фр., VII, 1951, 221).
2. Фахівець із систематики (у 2 знач.).
Організувався Науково-дослідний інститут в Козлові, з’явились.. ботаніки, морфологи, систематики, агрохіміки, грунто-знавці (Довж., І, 1958, 489);
Систематикам було дуже важко знайти місце лишайників в системі рослинного світу (Укр. бот. ж., XIII, 1, 1956, 15).
Словник української мови (СУМ-11)