сичливо
СИЧЛИ́ВО, рідко. Присл. до сичли́вий.
До церкви Лучука не впустили. Вже коло самих дверей чіпка чиясь рука потягла його назад, а в оба вуха відразу сичливо зашепотіли: — Куди, поганцю, до святого храму оружний? (Загреб., Диво, 1968, 107).
Словник української мови (СУМ-11)