скакання
СКАКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. скака́ти.
Коні ступали повільно, розвідники все тривожніше озиралися назад. — Що за знак? — не втримався першим Славик, тугий і розшарілий від скакання (Гончар, III, 1959, 435).
◊ Скака́ння в гре́чку — залицяння до чужих жінок; нешлюбні зв’язки.
Більшої вини й не було, здається, в запорожців над оте скакання в гречку (П. Куліш, Вибр., 1969, 144).
Словник української мови (СУМ-11)