скалічіти

СКАЛІЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати калікою.

Літо За літом минає. Помарніла [мати], скалічіла, Ніхто й не пізнає. Та й кому там пізнавати Каліку убогу (Шевч., І, 1963, 230);

[Гаврило:] Тату й мамо, подаруйте Хомі хоч те ягня, що скалічіло (Кроп., IV, 1959, 148).

Значення в інших словниках

1. скалічіти — скалічі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скалічіти — -ію, -ієш, док. Стати калікою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скалічіти — СКАЛІЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати калікою. Літо За літом минає. Помарніла [мати], скалічіла, Ніхто й не пізнає. Та й кому там пізнавати Каліку убогу (Т. Шевченко); [Гаврило:] Тату й мамо, подаруйте Хомі хоч те ягня, що скалічіло (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. скалічіти — скалічіти стати калікою (ст): Робив у лісі коло дерева та й скалічів (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. скалічіти — СКАЛІ́ЧИТИСЯ (зазнати каліцтва, стати калікою), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, СКАЛІЧІ́ТИ, ОКАЛІЧІ́ТИ розм., УКАЛІЧІ́ТИ (ВКАЛІЧІ́ТИ) діал. — Недок.: калі́читися. — Ти що то виробляєш? Хочеш скалічитися? (М.  Словник синонімів української мови
6. скалічіти — Скалічі́ти, -чі́ю, -чі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)