скаржник
СКА́РЖНИ́К, ска́ржника́, ч. Той, хто скаржиться.
Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього. Немало й перепадало йому від батька. Але частіш навпаки — вислухає Юхим уважно скаржника, а тоді до сина: «Молодець! Отакий і рости, сину,— сердитий на всяку неправду» (Головко, II, 1957, 507);
Щоб залаштувати справу, як того хотіли скаржники, пані війтову треба було задобрити подарунками (Чорн., Визвол. земля, 1959, 24).
Словник української мови (СУМ-11)