скаржник
СКА́РЖНИ́К, ска́ржника́, ч.
Той, хто скаржиться.
Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього. Немало й перепадало йому від батька. Але частіш навпаки – вислухає Юхим уважно скаржника, а тоді до сина: “Молодець! Отакий і рости, сину, – сердитий на всяку неправду” (А. Головко);
Щоб залаштувати справу, як того хотіли скаржники, пані війтову треба було задобрити подарунками (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)