скатувати

СКАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Те саме, що закатува́ти.

[Мордовець:] Та я тебе за це скатую! Чуєш? За це я, закачавши рукави, з тобою биться буду! (Тич., І, 1957, 291);

Бабину дочку прив’язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували (Сл. Гр.);

— Гонту скатували, язика йому одрізали, четвертували (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 15).

Значення в інших словниках

1. скатувати — скатува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скатувати — -ую, -уєш, док., перех. Те саме, що закатувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скатувати — СКАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. Те саме, що закатува́ти. [Мордовець:] Та я тебе за це скатую! Чуєш? За це я, закачавши рукави, з тобою биться буду! (П. Тичина); Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. скатувати — ЗАМУ́ЧИТИ (катуванням, тортурами довести кого-небудь до смерті, загибелі), ЗАКАТУВА́ТИ, СКАТУВА́ТИ, ЗАМОРДУВА́ТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ рідше, ДОКОНА́ТИ розм.; ЗАМОРИ́ТИ (голодом, роботою). — Недок.: заму́чувати, закато́вувати, замордо́вувати, замо́рювати.  Словник синонімів української мови
5. скатувати — Скатува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скатувати — Скатува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого. Гн. І. 115. 2) Казнить. Чуб. V. 841. Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували. Рудч. Ск. II. 53.  Словник української мови Грінченка