скелястий

СКЕЛЯ́СТИЙ, а, е. Який складається із скель, укритий скелями, із скелями.

Околиця гориста і скеляста (Мак., Вибр., 1956, 434);

Праворуч тяглося скелясте гірське пасмо (Трубл., II, 1955, 142);

Синіють, сивіють [Карпати] удалині, стримлять вершинами над головою, звисають під ногами скелястими урвищами (Мур., Бук. повість, 1959, 26);

// Який виникає в скелі, утворюється в скелі чи скелею (скелями).

Оселяються леви в різноманітних місцевостях: в скелястих печерах, серед густих колючих чагарників (Посібник з зоогеогр., 1956, 57);

// Який має вигляд скелі, схожий на скелю.

Він спустився з крутої скелястої гори до Саксагані (Ткач, Плем’я.., 1961, 157);

Шар вугілля — чорний, міцний, скелястий стояв перед ним (Донч., Шахта.., 1949, 37);

// Який живе або росте серед скель, на скелях.

Дарвін довів, що родоначальником усіх порід свійських голубів є дикий скелястий голуб (Наука.., 1, 1959, 43).

Значення в інших словниках

1. скелястий — скеля́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. скелястий — [скеил’астией] м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і  Орфоепічний словник української мови
3. скелястий — -а, -е. Який складається зі скель, укритий скелями, зі скелями. || Який виникає у скелі, утворюється в скелі чи скелею (скелями). || Який має вигляд скелі, схожий на скелю. || Який живе або росте серед скель, на скелях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скелястий — СКЕЛЯ́СТИЙ, а, е. Який складається із скель, укритий скелями, із скелями. Околиця гориста і скеляста (О. Маковей); Праворуч тяглося скелясте гірське пасмо (М.  Словник української мови у 20 томах
5. скелястий — Скеля́стий і скели́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)