скелястий
СКЕЛЯ́СТИЙ, а, е.
Який складається із скель, укритий скелями, із скелями.
Околиця гориста і скеляста (О. Маковей);
Праворуч тяглося скелясте гірське пасмо (М. Трублаїні);
Синіють, сивіють [Карпати] удалині, стримлять вершинами над головою, звисають під ногами скелястими урвищами (І. Муратов);
// Який виникає в скелі, утворюється в скелі чи скелею (скелями).
Оселяються леви в різноманітних місцевостях: в скелястих печерах, серед густих колючих чагарників (з навч. літ.);
// Який має вигляд скелі, схожий на скелю.
Він спустився з крутої скелястої гори до Саксагані (Д. Ткач);
Шар вугілля – чорний, міцний, скелястий стояв перед ним (О. Донченко);
// Який живе або росте серед скель, на скелях.
Дарвін довів, що родоначальником усіх порід свійських голубів є дикий скелястий голуб (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)