склочник
СКЛО́ЧНИК, а, ч. Той, хто займається склоками.
Квартирний склочник, хуліган, що бешкетує на вулиці, не тільки ображають сусідів, перехожих — вони відбирають у них неповторні хвилини життя (Наука.., 8, 1967, 16);
[Дремлюга:] А я склочників не боюсь, хто б вони не були, — даю відсіч на повну силу (Корн., II, 1955, 310).
Словник української мови (СУМ-11)