1. Словник української мови в 11 томах

склочник

СКЛО́ЧНИК, а, ч. Той, хто займається склоками.

Квартирний склочник, хуліган, що бешкетує на вулиці, не тільки ображають сусідів, перехожих — вони відбирають у них неповторні хвилини життя (Наука.., 8, 1967, 16);

[Дремлюга:] А я склочників не боюсь, хто б вони не були, — даю відсіч на повну силу (Корн., II, 1955, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. склочник — скло́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. склочник — -а, ч. Той, хто займається склоками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. склочник — Варивода, галабурда, заколотця, зачепа, лайчук, сварчак, чіпака, див. забіяка, буйствувати, скандалити Словник чужослів Павло Штепа
  4. склочник — СКЛО́ЧНИК, а, ч. Той, хто займається склоками. [Дремлюга:] А я склочників не боюсь, хто б вони не були, – даю відсіч на повну силу (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах