скобка

СКО́БКА, и, ж. Те саме, що скоба́².

Олівець і справді був гарний — металевий, блискучий, із скобкою, щоб чіпляти його за край кишені (Сміл., Сашко, 1957, 61);

— Ільку, держись за верхню скобку, — повчав батько (Панч, І, 1956, 385);

Раніше закот під рант кріпили [взуттєвики] металічними скобками. Тепер затяжки немає, шкіряний рант замінено гумовим (Роб. газ., 9.I 1963, 1).

◊ Стри́гтися (стри́гти) під ско́бку — зрізати волосся по прямій лінії на лобі й потилиці.

Значення в інших словниках

1. скобка — ско́бка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скобка — -и, ж. Те саме, що скоба II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скобка — СКО́БКА, и, ж. Те саме, що скоба́2. Олівець і справді був гарний – металевий, блискучий, із скобкою, щоб чіпляти його за край кишені (Л. Смілянський); – Ільку, держись за верхню скобку, – повчав батько (П.  Словник української мови у 20 томах