скорення

СКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. скори́ти, скоря́ти.

Мріяли [грецькі імператори] після скорення Болгарії посуватись далі — на північ і схід (Скл., Святослав, 1959, 205);

Жоліо-Кюрі — комуніст.. Комуніст — лауреат Нобелівської премії. Комуніст — великий знавець справи скорення атома (Рибак, Час.., 1960, 394).

Значення в інших словниках

1. скорення — ско́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. скорення — -я, с. Дія за знач. скорити, скоритися, скоряти, скорятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скорення — СКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. скори́ти, скоря́ти. Мріяли [грецькі імператори] після скорення Болгарії посуватись далі – на північ і схід (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах