скориночка
СКОРИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до скори́на.
— Хіба ж хто повірить, що ти тільки раз учора годувала дитину скориночками?.. (Тесл., З книги життя, 1949, 64);
— Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду, скориночку хліба їстиму, аби з ним, аби вдвох! Оце тобі моє слово (Тют., Вир, 1964, 97).
Словник української мови (СУМ-11)