1. Словник української мови в 11 томах

скориночка

СКОРИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до скори́на.

— Хіба ж хто повірить, що ти тільки раз учора годувала дитину скориночками?.. (Тесл., З книги життя, 1949, 64);

— Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду, скориночку хліба їстиму, аби з ним, аби вдвох! Оце тобі моє слово (Тют., Вир, 1964, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скориночка — скори́ночка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири скори́ночки Орфографічний словник української мови
  2. скориночка — -и, ж. Зменш.-пестл. до скорина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скориночка — СКОРИ́НОЧКА, и, ж. Зменш. до скори́на. – Хіба ж хто повірить, що ти тільки раз учора годувала дитину скориночками?.. (А. Тесленко); – Тимко любий мені – і все тут! З ним хоч на край світу піду, скориночку хліба їстиму, аби з ним, аби вдвох! Оце тобі моє слово (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  4. скориночка — Скориночка, -ки ж. ум. отъ скорина. Словник української мови Грінченка