1. Словник української мови в 11 томах

скоринка

СКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до скори́на.

Мар’я сиділа коло столу,.. нехотя жувала скоринку хліба (Мирний, III, 1954, 152);

Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку… (Л. Укр., І, 1951, 31);

Від втоми хитаючись, ледве повзе [хлопчисько] і хліба сухого скоринку гризе (Забіла, Малим.., 1958, 5);

В долині зійшов місяць. На примерзлій скоринці снігу, як на воді, лягла його доріжка (Стельмах, II, 1962, 398).

◊ Й скори́нки нема́ — те саме, що Хлі́ба ні скори́ни ( див. скори́на).

Треба їхать орати у поле, А в дорогу й скоринки нема (Мас., Сорок.., 1957, 363);

Ні скори́нки хлі́ба — те саме, що Хлі́ба ні скори́ни ( див. скори́на).

В хаті не було ні скоринки хліба, ні крупинки будь-чого їстівного (Бойч., Молодість, 1949, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоринка — скори́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири скори́нки Орфографічний словник української мови
  2. скоринка — див. кора Словник синонімів Вусика
  3. скоринка — [скоринка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -нки, -нок дв'і скоринкие Орфоепічний словник української мови
  4. скоринка — -и, ж. Зменш. до скорина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скоринка — СКОРИ́НКА, и, ж. Те саме, що скори́на. Мар'я сиділа коло столу, .. нехотя жувала скоринку хліба (Панас Мирний); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку... Словник української мови у 20 томах
  6. скоринка — С[ш]кори́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок ш[с]кори́нка, -ки, -нці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скоринка — Скорина, -ни ж. Корка (хлѣба). Дівчата-небожата, дайте скорину хліба. Чуб. V. 1123. ум. скоринка, скориночка. Чуб. V. 583. Словник української мови Грінченка