скорина
СКОРИ́НА, и, ж.
1. Твердий зовнішній шар хліба, пирога і т. ін.
[Xор:] Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі, Чого ж мої гречаники на скорині сіли? (Кроп., V, 1959, 254);
// Кусок хліба, gирога і т. ін.
[Бекер:] Будуть мені ткачі за скорину робити (Л. Укр., IV, 1954, 230).
◊ Хлі́ба ні скори́ни — нема ні куска хліба; нема ніякої їжі.
Ой, косили косарики Півтори неділі, — Не бачили косарики Хліба ні скорини (Укр.. думи.., 1955, 266).
2. Верхній затверділий шар чого-небудь.
— Може б, ти побув сьогодні дома?.. — Не можу, мамо, — глухо відповів [Дмитро], розбиваючи носком скорину снігу (Стельмах, II, 1962, 396).
3. рідко. Те саме, що шкі́рка.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Скорина — Скори́на прізвище Орфографічний словник української мови
- скорина — див. кора Словник синонімів Вусика
- скорина — -и, ж. 1》 Твердий зовнішній шар хліба, пирога і т. ін. 2》 Верхній затверділий шар чого-небудь. 3》 рідко. Те саме, що шкірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорина — СКОРИ́НА, и, ж. 1. Твердий зовнішній шар хліба, пирога і т. ін. [Хор:] Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі, Чого ж мої гречаники на скорині сіли? (М. Кропивницький); // Кусок хліба, пирога і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- Скорина — (Скарына) Франциск, до 1490 — не пізніше 1551, білоруський першодрукар та просвітитель, лікар; 1517-19 видав у Празі Біблію білоруською мовою (власний переклад); заснував у Вільнюсі першу друкарню (1524-26?), яка публікувала книги кириличними шрифтами. Універсальний словник-енциклопедія
- скорина — ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику). Словник синонімів української мови