1. Орфоепічний словник української мови

скоринка

скори́нка

[скоринка]

-нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -нки, -нок

дв'і скоринкие

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоринка — скори́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири скори́нки Орфографічний словник української мови
  2. скоринка — див. кора Словник синонімів Вусика
  3. скоринка — -и, ж. Зменш. до скорина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скоринка — СКОРИ́НКА, и, ж. Те саме, що скори́на. Мар'я сиділа коло столу, .. нехотя жувала скоринку хліба (Панас Мирний); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку... Словник української мови у 20 томах
  5. скоринка — С[ш]кори́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок ш[с]кори́нка, -ки, -нці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скоринка — СКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до скори́на. Мар’я сиділа коло столу,.. нехотя жувала скоринку хліба (Мирний, III, 1954, 152); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. скоринка — Скорина, -ни ж. Корка (хлѣба). Дівчата-небожата, дайте скорину хліба. Чуб. V. 1123. ум. скоринка, скориночка. Чуб. V. 583. Словник української мови Грінченка