скоринка
СКОРИ́НКА, и, ж.
Те саме, що скори́на.
Мар'я сиділа коло столу, .. нехотя жувала скоринку хліба (Панас Мирний);
Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку... (Леся Українка);
Від втоми хитаючись, ледве повзе [хлопчисько] і хліба сухого скоринку гризе (Н. Забіла);
В долині зійшов місяць. На примерзлій скоринці снігу, як на воді, лягла його доріжка (М. Стельмах).
◇ (1) Й скори́нки нема́ – те саме, що Хлі́ба ні скори́ни (див. скори́на).
Треба їхать орати у поле, А в дорогу й скоринки нема (Т. Масенко);
(2) Ні скори́нки хлі́ба – те саме, що Хлі́ба ні скори́ни (див. скори́на).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скоринка — скори́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири скори́нки Орфографічний словник української мови
- скоринка — див. кора Словник синонімів Вусика
- скоринка — [скоринка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. -нки, -нок дв'і скоринкие Орфоепічний словник української мови
- скоринка — -и, ж. Зменш. до скорина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скоринка — С[ш]кори́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок ш[с]кори́нка, -ки, -нці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скоринка — СКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до скори́на. Мар’я сиділа коло столу,.. нехотя жувала скоринку хліба (Мирний, III, 1954, 152); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- скоринка — Скорина, -ни ж. Корка (хлѣба). Дівчата-небожата, дайте скорину хліба. Чуб. V. 1123. ум. скоринка, скориночка. Чуб. V. 583. Словник української мови Грінченка