скориночка
СКОРИ́НОЧКА, и, ж.
Зменш. до скори́на.
– Хіба ж хто повірить, що ти тільки раз учора годувала дитину скориночками?.. (А. Тесленко);
– Тимко любий мені – і все тут! З ним хоч на край світу піду, скориночку хліба їстиму, аби з ним, аби вдвох! Оце тобі моє слово (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скориночка — скори́ночка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири скори́ночки Орфографічний словник української мови
- скориночка — -и, ж. Зменш.-пестл. до скорина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скориночка — СКОРИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до скори́на. — Хіба ж хто повірить, що ти тільки раз учора годувала дитину скориночками?.. (Тесл., З книги життя, 1949, 64); — Тимко любий мені — і все тут!... Словник української мови в 11 томах
- скориночка — Скориночка, -ки ж. ум. отъ скорина. Словник української мови Грінченка