скоромина
СКОРО́МИНА, и, ж. Те саме, що ско́ром.
— Покійні батьки мої.. були страшенно богомольні. Щоб ото вони свято яке пропустили або скоромини з’їли в піст — боронь боже! (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 74);
— Багато родичів має наша пані Софія по заграницях та все, видно, католики… Ніяких постів не визнають, поїдають скоромину і в петрівку!.. (Гончар, Таврія, 1952, 220).
Словник української мови (СУМ-11)