скоса
СКО́СА, присл. Не прямо; скосивши очі.
Семен глянув скоса на жінку (Март., Вибр., 1954, 100);
Шафорост скоса зиркнув услід Морозову (Баш, На.. дорозі, 1967, 138).
◊ Позира́ти ско́са див. позира́ти;
Ско́са погляда́ти див. погляда́ти.
Словник української мови (СУМ-11)