скособочений
СКОСОБО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до скособо́чити.
— Коли це вони встигли вчинити такий погром? — гнівно думав Хаєцький про німців, наближаючись до бетонованого заводського паркана, скособоченого ударом повітряної хвилі (Гончар, III, 1959, 424);
Перейшов [Аркадій] дорогу і завернув у поле.. Де-не-де видніли скособочені від вітру полукіпки (Вільде, Сестри.., 1958, 23).
2. у знач. прикм. Який має викривлений бік, викривлену постать (про людину); кривобокий.
Юрко мовчав. Він стояв скособочений, малий, настовбурчений, як голодний щиглик (Мушк., День.., 1967, 95);
// Перекошений на один бік, викривлений, несиметричний.
На галявині стояв невеличкий, скособочений, напів-зруйнований будинок (Мокр., Острів.., 1961, 21);
Вчитель підходить до скособочених дверей і пальцями натискає на клямку (Стельмах, І, 1962, 646).
Словник української мови (СУМ-11)