скособочений
СКОСОБО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до скособо́чити.
– Коли це вони встигли вчинити такий погром? – гнівно думав Хаєцький про німців, наближаючись до бетонованого заводського паркана, скособоченого ударом повітряної хвилі (О. Гончар);
Перейшов [Аркадій] дорогу і завернув у поле .. Де-не-де видніли скособочені від вітру полукіпки (Ірина Вільде).
2. у знач. прикм. Який має викривлений бік, викривлену постать (про людину); кривобокий.
Юрко мовчав. Він стояв скособочений, малий, настовбурчений, як голодний щиглик (Ю. Мушкетик);
// Перекошений на один бік, викривлений, несиметричний.
На галявині стояв невеличкий, скособочений, напівзруйнований будинок (Ю. Мокрієв);
Вчитель підходить до скособочених дверей і пальцями натискає на клямку (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)