скособочити
СКОСОБО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. кого, що. Нахилити набік; зробити косим, перекосити.
Скособочивши голову до трубки, він голосно викрикував слова, слухав, усміхався й зрідка позирав на Ксеню (В. Бабляк);
// безос.
Його якось скособочило.
2. Почати іти, летіти косо.
Дощ скособочив, став спадати, його шуміння зникало (Н. Рибак).
(1) Скособо́чити о́чі (оченя́та, очи́ма) – подивитися косо.
Хлопчак подивився на Марка, який стрибав на костурах, скособочив лукаво оченята (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)