скособочити
СКОСОБО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. кого, що. Нахилити набік; зробити косим, перекосити.
Скособочивши голову до трубки, він голосно викрикував слова, слухав, усміхався й зрідка позирав на Ксеню (В. Бабляк);
// безос.
Його якось скособочило.
2. Почати іти, летіти косо.
Дощ скособочив, став спадати, його шуміння зникало (Н. Рибак).
(1) Скособо́чити о́чі (оченя́та, очи́ма) – подивитися косо.
Хлопчак подивився на Марка, який стрибав на костурах, скособочив лукаво оченята (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скособочити — скособо́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скособочити — -чу, -чиш, док. 1》 перен. Нахилити набік; зробити косим, перекосити. || безос. Скособочити очі — подивитися косо. 2》 неперех. Почати іти, летіти косо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скособочити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам і т. ін.), ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКО́ШУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, СКОСОБО́ЧУВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
- скособочити — СКОСОБО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. Нахилити набік; зробити косим, перекосити. Скособочивши голову до трубки, він голосно викрикував слова, слухав, усміхався й зрідка позирав на Ксеню (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 312); // безос. Його якось скособочило. Словник української мови в 11 томах