скособочити
СКОСОБО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. перех. Нахилити набік; зробити косим, перекосити.
Скособочивши голову до трубки, він голосно викрикував слова, слухав, усміхався й зрідка позирав на Ксеню (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 312);
// безос.
Його якось скособочило.
Скособо́чити о́чі (оченя́та, очи́ма) — подивитися косо.
Хлопчак подивився на Марка, який стрибав на костурах, скособочив лукаво оченята (Стельмах, Правда.., 1961, 22).
2. неперех. Почати іти, летіти косо.
Дощ скособочив, став спадати, його шуміння зникало (Рибак, Зброя.., 1943, 107).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скособочити — скособо́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скособочити — -чу, -чиш, док. 1》 перен. Нахилити набік; зробити косим, перекосити. || безос. Скособочити очі — подивитися косо. 2》 неперех. Почати іти, летіти косо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скособочити — СКОСОБО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, що. Нахилити набік; зробити косим, перекосити. Скособочивши голову до трубки, він голосно викрикував слова, слухав, усміхався й зрідка позирав на Ксеню (В. Бабляк); // безос. Його якось скособочило. Словник української мови у 20 томах
- скособочити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам і т. ін.), ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКО́ШУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, СКОСОБО́ЧУВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови