скотинка
СКОТИ́НКА, и, ж., збірн. Пестл. до скоти́на 1.
Дома довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотинку, хату, садок, сусідів — словом, усе (Хотк., І, 1966, 102);
[1-й чоловік:] Ану, рушаймо! Обсушились трохи, відпочили, і скотинка підпаслась, ну й гайда (Кроп., II, 1958, 493);
А ще ж я мав корову-годівницю, Що вся вона була неначе цяцька; Дак нечестивець загубив її, Безвинную.. скотинку (Крим., Вибр., 1965, 180).
Словник української мови (СУМ-11)