скотинка
СКОТИ́НКА, и, ж., збірн.
Пестл. до скоти́на 1.
Дома довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотинку, хату, садок, сусідів – словом, усе (Г. Хоткевич);
[1-й чоловік:] Ану, рушаймо! Обсушились трохи, відпочили, і скотинка підпаслась, ну й гайда (М. Кропивницький);
А ще ж я мав корову-годівницю, Що вся вона була неначе цяцька; Дак нечестивець загубив її, Безвинную .. скотинку (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)