скрапувати
СКРА́ПУВАТИ, ує, недок., СКРАПНУ́ТИ, не́, док., розм. Спадати звідки-небудь краплями.
Холод таки пробирав — мжичка сіялася на непокриті голови, скрапувала з голого віття дерев за комір (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 393);
Галя нахилила обличчя, і з її очей скрапнули на брудну скатерку столика сльози (Смолич, Світанок.., 1953, 473);
*Образно. Уже північ скрапує зорями за вікном (Мушк., Серце.., 1962, 261).
Словник української мови (СУМ-11)